елегія джазової епохи, покладена на папір

Це витончений, поетичний портрет Зельди Фіцджеральд. Це історія жінки, що була не лише музою, а й генієм, який боровся з міфом і, врешті-решт, згас у його тіні. У центрі оповіді — Зельда, чиє життя — це траєкторія комети. Вона палала яскраво і віддано, створюючи свій світ, де були живопис, танець і література. Однак цей вогонь виявився занадто сильним для епохи, що хотіла бачити жінку лише як доповнення до чоловіка. Її боротьба за власне «я» — це не просто сюжетна лінія, а епічна битва за власну душу, яку вона програвала крок за кроком. Їхній з Ф. Скоттом шлях — це фатальний танець двох зірок, які, обертаючись навколо одна одної, неминуче зіткнулися. Це була любов, настільки прекрасна, наскільки і руйнівна. Вони були дзеркалами, що відображали кращі й найгірші сторони одне одного, перетворивши свою пристрасть на алкоголізм, творчу заздрість і душевну хворобу. Фаулер безжально, але з надзвичайною емпатією показує, як їхній взаємний блиск став причиною їхнього взаємного безумства.