Ух, скільки бунтанства закладено вже в самій назві.

Як і в першій книзі "Ведмеже місто", автор продовжує розкривати гострі соціальні проблеми суспільства на прикладі різних життєвих ситуацій мешканців невеличкого скандинавського містечка. Але якщо в попередній частині увага читачів була зосереджена на особистій драмі героїв, то тут більше на їхній боротьбі: "або ти вистоїш, або прогнешся та зламаєшся".

Пошуки себе. Фемінізм. Місце жінки в сім'ї, у кар'єрі, в соціумі. Сімейні взаємовідносини. Батьки-діти. Нерозуміння поколінь. Підлітковий психологізм. Буллінг. Цькування. Алкоголізм. Комп'ютерна ігроманія. Бандитизм. Гомосексуалізм. Гомофобія. Підступність влади...
.
.
Цілий "вінєгрет" соціальних проблем.

Згадую як рік тому із суцільним захватом читала "Ведмеже місто", то у цій книзі такого вже немає. Складається враження, що Бакман зумисне закидає тригери, щоб у читача викликати емоцію на особистісну проблему. З такою кількістю порушених питань - читача точно зачепить якась "своя болюча" тема.

Сподобалося те, що автор порушив проблему поширення інформації в соцмережах. Дійсно, з якою легкістю люди піддаюся впливу інфлуенсерів, лідерів думок, навіть не розуміючи до яких наслідків може призвести цей вплив. Шкода, бо ще для багатьох керуватися чужою думкою важливіше аніж проаналізувати ситуацію, дотримуватися своїх принципів та робити висновки.

"...сама муха не може перевернути навіть найменшого чайного горнятка у крамниці порцеляни, але муха яка дзижчить у вусі бика, аж поки той, переляканий і розлючений, не увірветься до крамниці, може розгромити що завгодно."

Читаймо книги, щоб мати власне бачення ситуації, щоб не піддаватись індустрії маніпуляції в соцмережах. Ось за цю розкриту тему, скидаю перед Бакманом капелюха.