Для мене вже стало традицією у травні до Дня матері читати твір, присвячений матерям. Цього разу я обрала читати чуттєву поезію - вірші зі збірки поезії нобелівської лавреатки з літератури Габріели Містраль. Надзвичайно ніжно поетесі вдалося передати образ матері - її безмежної любові, а з іншої сторони - мама постає як символ турботи та жертовності.

Ці вірші, присвячені матерям, не усім я можу радити, адже вони всі переповненні болю, вони просякнуті сташною тугою за втратою близької людини - мами. І лише ті, хто відчув цей біль втрати, для кого мама залишається вже у пам'яті відчують серцем презію. Ще жахливішою втратою є втрата дитини, тому у деяких віршах, поетеса передає й цю біль. Біль та самотність. Емоційно глибоко передані материнські страждання.

Мене дуже зачепила лірика поетеси.