Гаї шумлять

Ранній Тичина - ще навіть без натяку на «Трактор в полі», з його «Золотим гомоном», «О панно Інно!» та модерною поезією, і зрілий Тичина з поезією «Я утвєрждаюсь», що також є в цій збірці. Хоча більшість творів - то про природу, любов, історичну памʼять, з асонансами та алітераціями. Любовна лірика в Тичини є його візитівкою. Чи любить він панну Інну, чи її сестру? Однак це ще юне кохання, коли весь світ, здається, сповнений любові, коли ще не так важливо, кого любити, аби відчувати злет емоцій та швидке серцебиття. «Ви знаєте, як липа шелестить?» - класика жанру, який вивчається напамʼять у школі. Любов - і природа, кохана спить, але її можна збудити, поцілувавши. Сплять старі гаї - і кохана. Природа і любов до жінки поєднані в одне. «Памʼяті тридцяти» - вірш про хлопців, тридцять воїнів, що полягли від Крутами в січні 1918 року у боротьбі за українську державність проти більшовиків. Це український слід, а нам іти в світ по кривавій дорозі. «Хор лісових дзвіночків» - ще одна поезія із використанням музичних засобів. Просто читаєш і нібито співаєш, не лише у душі. Теж хрестоматійний твір, що вивчався в середній школі. Та сповнений ненависті до фашистів вірш «Я утверждаюсь», читаючи який, сповнюєшся ненависті до окупантів. У ньому - сила народного спротиву. В ньому - правди сила, у цьому народові. І саме в утвердженні своєї єдності заради боротьби із ворогом є символ існування українців. Цей вірш можна транспортувати на сучасні реалії.