Ґідеон‑Фоллз. Книга 4: Пентокулус

У «Пентокулусі» Лемір розгортає сюжет у кількох часових та просторових лініях. Теми часу, реальності, страху, віри — присутні дуже напружено. Особливо цікаво спостерігати, як Лемір працює зі страхом не як з ефектом, а як з атмосферою, як із чимось, що тягне героїв до дна, але одночасно змушує рухатися, шукати. Лемір вдало балансує між містикою, жахом і реальністю, так що читач весь час перебуває на межі – не знаючи, чи те, що бачить, — фантазія, чи реальність. Розвиток персонажів — не просто як носії ідей, але як люди з вадами, страхами, сумнівами. Особливо виділяється внутрішній конфлікт Нортона, Клари, Енджі, отця Фреда. Ця книга — як похід у тінь, де ти не знаєш, чи буде світло в кінці тунелю. Якщо підсумовувати: «Ґідеон‑Фоллз. Книга 4: Пентокулус» — чудове продовження серії для тих, хто любить глибоку містичну історію, психологічний горор і твори, які залишають більше питань, ніж відповідей. Це том, який зміцнює серію — додає щось темне, потужне, невблаганне.