Дія роману Надії Гуменюк «І дощ не змиє всі сліди» відбувається у невеличкому волинському селі Олянівка. Саме там стаються дивні, моторошні події, від яких дещо віє містикою. На місцевому цвинтарі знаходять повішеною сільську фельдшерку Лізу Яремко. Жінка знайшла свою смерть біля ще свіжої могили її єдиної донечки Ілони. Поліція, не надто переймаючись деталями, визнає цю смерть самогубством. Бо, на їх думку, це ж так очевидно: мати не витримує горя втрати дитини і вирішує припинити свої душевні муки. Але не все так просто. Бо, окрім повішеноі жінки, на кладовищі знаходять сплюндровані могили, а сусідські хлопчаки бачили там вдосвіта білу жіночу постать, що наче розчинилася в ранковій імлі. То може це якийсь сатанинський ритуал, або й втручання потойбічних сил? Місцевий мешканець Святослав Житник хоче будь-що в цьому розібратися. Адже якийсь внутрішній голос підказує йому, що ця смерть має невидимий зв’язок з подіями п’ятирічної давності, які круто змінили і його особисте життя. Святослав переконаний, що допомогти йому докопатися до правди може журналістка обласної газети Рута Ружин. Йому вдається заінтригувати Руту цією нетиповою історією і втягнути в заплутане і небезпечне розслідування.

Про саму Руту Ружин варто розповісти трохи більше. Адже ця міс Марпл волинського розливу є ключовою фігурою роману і саме завдяки їй розкриється не тільки це вбивство, а й ланцюжок інших злочинів, які виплеснуться на читача, наче з відкритої кимось скриньки Пандори. Так от, Рута молода, але вже доволі досвідчена журналістка. На її карбі не одне журналістське розслідування. Гострий розум і природня допитливість допомагають їй докопуватися до багатьох речей, зовні непримітних і не надто очевидних. Окрім того, дівчина має дві вищих освіти: журналістську і правничу. Тож очевидно, що розуміння юридичних аспектів допомагають Руті в її розслідуваннях. Дівчина перебуває в тривалих близьких стосунках з відомим луцьким адвокатом. На перший погляд, цей любовний зв’язок дуже гармонійний. Але щось підсвідоме не дає дівчині відповісти «Так» на пропозиції Алекса стати його дружиною. Вона завжди знаходить приводи ще потягнути з позитивною відповіддю. Мабуть, дівчина відчуває, що її доля - хтось зовсім інший.

Ще одним персонажем, про якого хотілося б трохи розповісти, є ініціатор розслідування - Святослав Житник. Це тридцятилітній молодий чоловік з блискучим інтелектом, життєрадісним характером та чудовим почуттям гумору. Ще з юних років доля посилає Святославу непрості випробування, але справжній чоловічий стрижень допомагає хлопцеві гідно справлятися з усіма випробуваннями. В студентські рокі Святослав був таємно закоханий в університетську зірку, блискучу і харизматичну Руту Ружин. Але в Рути таких таємних пошановувачів було безліч і вона навіть не підозрювала про існування Святослава, а тим більше не знала про його душевні страждання. І ось через багато років їхні дороги таки перехрещуються.

Роман «І дощ не змиє всі сліди» це, як ви же зрозуміли, детектив. Але не тільки. Як на мене це ще й чудовий психологічний твір. Авторка дуже тонко розкладає по поличках психологічні портрети кожного з персонажів і тим самим вимальовує причинно-наслідковий зв’язок скоєних злочинів. Вона дуже вміло один за одним витягує з шаф старі скелети своїх героїв. Головне, що ті скелети випадають не всі зразу, а поволі, поетапно і дуже несподівано. Це додає читанню додаткової інтриги і неочікуваних поворотів.

Дуже важко писати відгуки на детективи. Щораз остерігаєшся, щоб не написати зайвого і тим самим не розкрити головну інтригу. Тому не буду писати багато. Скажу лише, що роман «І дощ не змиє всі сліди» написаний цікаво та захопливо, як і всі твори Надії Гуменюк. Філігранне володіння словом, влучні метафори та образні описи придають романам пані Надії особливого колориту, незалежно від того, в якому жанрі вони написані. І хоча мені більше до смаку твори з історичним підґрунтям, але і сучасний детектив у виконанні Надії Гуменюк теж було дуже цікаво читати. Тому я з задоволенням прочитаю в майбутньому і другий роман пані Надії про журналістку-розслідувачку Руту Ружин «Тінь командора», який зовсім недавно вийшов у світ.

Людська доля - це не широка пряма дорога, а шлях з багатьма роздоріжжями. І на кожному такому роздоріжжі доводиться робити вибір подальшого напрямку руху. Саме від цього вибору і залежить, якою буде кінцева точка життєвого маршруту. Тож головне для кожної людини не схибити в прийнятті рішення напрямку свого руху. Бо часом лише один неправильний поворот може звести нанівець все, набуте роками. В цьому ви зможете переконатися, читаючи роман Надії Гуменюк «І дощ не змиє всі сліди». Він є виразною ілюстрацією цієї вічної житейської істини.