Ще одна прочитана мною новела Іво Андрича - "Знаки". Тут письменник іронічно, в короткій формі розповідає наче притчу із життя. При тому, що новела невеличка, але за змістом та прихованими сенсами вона - багатошарова.

Головний герой новели все життя намагався жити по правді, він постійно шукав "знаки", тобто якісь сигнали долі, роздумував про сенси людського життя, шукаючи його в дрібницях. Замість того щоб діяти, змінювати цей світ на краще, він пасивно чекає та сподівається, що світ підкине йому якийсь "знак", але, проживши життя, головний герой - зазнає розчарування, бо жоден "знак", в якому він намагався розгледіти символізм, нічого не означав. Іронічно, але з часом "знаки" - зовнішні вказівки, які шукав герой стають символом його розгубленості.

Я все ще сподівалася, що в кінці оповіді, головний персонаж збереться духом і відкине свою пасивність, але, як заведено у письменників-декадансів, все прямує до занепаду. Глибока філософська новела, яка змушує також подумати про власне життя.