Чому варті уваги книги так не справедливо стають забутими? Саме тому завжди хочеться про них розказувати більше, бо в багатьох маловідоміх книгах закладено чимало мудрості.

"Парасолька Святого Петра" саме така книга - пронизана світлом від початку й до кінця, із таємницями, інтригами, розслідуваннями, тепла, добра, місцями із невеликою дещицею смутку. Вся історія просякнута любов'ю автора до своєї країни і народу. Помітно як автору притамане саркастичне висміювання людської дурості, сліпої віри, гонитви за чимось уявним, ніж за реальним. Причому не грубо висміюється, а дуже іронічно.

Книга розповідає три розкидані у часі історії, які сюжетно сплітаються в одну ціліснуну картину.

У першій сюжетній лінії читачі знайомляться з дворічною дівчинкою Веронкою, у якої несподівано помирають батьки і яка опиняється під опікою старшого брата, який тільки починає свій шлях священнослужителя і отримує парафію. Уся загадка твору зосереджена довкола червоної парасольки, яку хтось дбайливо залишив над кошиком з дівинкою. Звідки вона вз'ялася - чи опустилася вона з неба, а чи не підкинув її сам святий Петро? Не важливо, адже з появою парасольки в селі починають творитися добрі дива: як для священика, та і його сестрички, і для всіх селян. По суті, парасолька - це головний атрибут роману, адже й уся історія розгортається довкола цієї парасольки. О так, незвідані шляхи Господні, і
для молодого отця вся ця історія з кошиком з дитиною складна ситуація, бо треба якось жити, працювати та одночасно виховувати сестричку. 

Інша сюжетна лінія оповідає про батьківську любов та бажання оберігати та віддавати все найкраще своїм дітям. Читачі дізнаються, до чого це призводить, коли опіка переростає у надмірну форму. Тут акцент історії зосереджений довкола ще одного персонажу - Палома Грегорича - першого власника парасольки.

Ще одна сюжетна лінія переносить читачів на багато років уперед. Саме вона доповнює загальну картину і відтворює те, як всі три сюжетні нитки сплітаються в єдиний клубок. А перегортаючи останню сторінку переконуєшся у своїй думці про неможливість передбачити долю. Ніколи не знаєш, з ким знайдеш, а з ким втратиш.