Карі Мора

Після довгого мовчання Томас Гарріс повернувся з новим романом. На перший план тут виходить загадкова жінка, яка працює на віллі, під якою заховані мільйони. За цим скарбом полюють безжальні злочинці. Але все це лише тло для спроби створити новий тип героя й антагоніста. Чи вдалося? Карі — молода мігрантка, яка пережила війну, насильство, поневіряння. На відміну від вишуканого Лектера, Карі — людина інстинктів і виживання. Її мислення не побудоване на цитатах з Данте. І в цьому, мабуть, головна ідея роману: сила — не в інтелекті, а в здатності вижити. Схоже, Гарріс навмисно відмовляється від тієї естетики, яка зробила його культовим. Його новий злочинець — не витончений демон, а огидна, майже гротескна потвора. Шнайдер не чарує, не спокушає — він викликає огиду. зло — не привабливе, не гламурне, не елегантне. Воно примітивне, тупе, безжальне. З такою загрозою не ведуть інтелектуальні діалоги — від неї тікають. Але попри важливі акценти, сам текст залишає враження незавершеності. Стиль Гарріса тут стриманий до мінімалізму — короткі речення, уривчасті думки, скупі описи. Там, де раніше були вишукані психологічні портрети, тепер — натяки. Там, де були складні діалоги, — суха передача подій. "Карі Мора" — це спроба Томаса Гарріса відмовитися від естетизації зла й написати історію нового типу. Але ця спроба лишає по собі більше питань, ніж відповідей. Це роман, який хоче бути актуальним, але втрачає те, за що Гарріса любили: глибину розуму в темряві душі.