Коханка французького лейтенанта

Це не історія кохання, а розмова про те, що кохання робить із людиною, коли вона виходить за межі свого часу. «Коханка французького лейтенанта» виглядає як вікторіанська мелодрама. Але Фаулз оголює механізм моралі, пристрасті й вибору. «Жінка в чорному» на березі моря — живий спротив тому, що суспільство називає порядком. Її тиша глибша за всі пояснення. А її гріх — це право бути собою, навіть коли ніхто не готовий цього прийняти. Поруч із нею Чарльз раптом розуміє, що його життя давно написане іншими. Фаулз грає з читачем так само, як із героєм. Він втручається в оповідь, іронізує над формою, коментує власний текст. У цьому постійне коливання між минулим і сучасним, між вигадкою й спробою бути чесним. Кожен опис не просто відтворює атмосферу XIX століття, а ставить питання про природу волі, про те, що означає бути вільним. «Коханка французького лейтенанта» — роман про людину, яка вирішує бути живою, навіть коли від неї чекають мовчання. У ньому немає остаточного фіналу, бо Фаулз залишає читача там, де і сам опинився: на межі між бажанням розуміти й неможливістю пояснити.