Колекціонер

Роман починається як трилер, але поступово перетворюється на холодний експеримент із темою влади, любові й самоомани. Герой прагне зберегти красу, не розуміючи, що дотик позбавлений розуміння завжди убивчий. Його полонянка Міранда стає віддзеркаленням того, як суспільство мислить про свободу. Як про щось, що можна забрати або дати. Стиль автора — це поєднання сухості звіту і нерву сповіді. У ньому немає сентименту, лише чисте зіткнення двох світів, які не можуть зрозуміти одне одного. Роман звучить як дослідження того, що відбувається, коли бажання володіти чимось прекрасним знищує саме поняття краси. Фаулз не судить героїв і не пропонує моралі. Він просто показує, як у темряві людського розуму зароджується потреба контролювати, щоб не відчувати власної нікчемності.