Щороку 4 липня американці відзначають головне свято для країни — День незалежності США.

Із біблійних міфів знаємо, що пророк Мойсей водив свій народ пустелею сорок років, перш ніж вони віднайшли землю обіцяну, "велика американська ідея", якою захоплюється майже увесь світ, формувалася понад двісті років. І надто велика ціна здобуття уславленої Декларації незалежності США, а питання істинної свободи ще й досі залишається відкритим.

У 2017р. переможцем Пуліцерівскої премії у галузі художньої літератури стала книга Колсона Вайтхеда "Підземна залізниця". Це історія про чорношкіру рабиню Кору, яка працювала на бавовняній плантації Вірджинії, у самому серці рабовласницького Півдня Америки XIX століття. Непосильна праця, жорстокість як зі сторони господарів, так зі сторони таких же її співвічизників по горю, готових на все заради виживання, показові страти та катування, підштовхують дівчину на відчайдушний крок. Кора наважується на втечу, але щоб врятуватися їй доведеться пройти сповнений небезпеки шлях крізь усю країну по таємній підземній залізниці, яка вміщує свої станції, свій потяг, що мчить крізь чорний тунель країни та своїх провідників.

Враховуючи, що на той час дорога порятунку втікачів з реальними підземними залізничними коліями, локомотивом та вагонами, як описує автор ще не існувала, стає зрозуміло, що Вайтхед зумисне вплів елементи фантастики та порушив хронологію часу. Автор настільки реалістично передав залізничну систему підземних ходів, що вона стає метафорою довгого шляху до свободи, який і зараз продовжує проходити чорне населення США.

Роман про націєтворення американського суспільства, про колективну пам'ять афроамериканців, про успадковану поведінку рабів, навіть через два століття від зникнення контексту рабовласництва — шлях від стежинок улюбленця усіх дядечка Тома до істинної свободи.

«— Цей шлях тепер називають Стежкою Свободи.
Тіла висять уздовж всієї дороги...
— Як далеко вона веде?
— Той шлях тягнеться настільки, наскільки вистачає тіл...»