Квітень в Іспанії. Джон Бенвілл

Якщо у детективі «Сніг» мене дивувала байдужість усіх до вбивства, то у детективі «Квітень в Іспанії» навпаки. Як на мене тут дійові особи занадто емоційно реагують  на  дрібницю не варту уваги - через схожу на померлу дівчину, яку Кьорк бачив лише раз в житті  чотири роки тому ( яка у людей буває гарна пам’ять!) напідпитку…

Патологанатом Кьорк разом із дружиною вирушили у відпустку в Іспанію. Там вони гуляють, розмовляють, рефлексують, згадують минуле, сидять у кафе, курять, смакують алкоголь. 

До середини твору здавалось, що читаєш якусь повість – нічого особливого не відбувалось. Було нуднувато. Якби Бенвілл не розбавляв розділами про Террі Тайса,- я б мабуть закинула читати. Та після половини прочитаного уже пішла динаміка і читати стало дуже цікаво.  З’явився інспектор Страффорд. Що характеризує Страффорда, на мою думку, так це те, що він ніби «не при ділах» і на все що відбувається дивиться якось здалеку. Прикольно було: якби Кьорк не сказав інспектору Страффорду: бери таксі і їдь прослідкуй за Фібі, то Страффорд так би і продовжував читати книжку.  

Події відбуваються у ті часи, я так зрозуміла, коли Ірландія недавно тільки стала незалежною (і коли ще користувалися телефонними будками). У творі трохи підсвічено протистояння Британія - Ірландія. Або про становище ірландської мови у віками прогнобленій Британською короною Ірландії. Ірландський міністр носив на одязі спеціальний значок, який означає, що  цей міністр володіє ірландською мовою.   

Звісно і цей детектив має вікове обмеження,  - Бенвілл не може без різних збочень. Але мені сподобався за атмосферність. П’ять з п’яти.