Квиток в один кінець

«Нічний потяг» - це взагалі не класичний детектив. Це такий собі похмурий, екзистенційний і я б сказав  анти-детектив, який жорстко ламає всі правила жанру.  Головну героїню звати Майк Гуліган. Так, це жінка з чоловічим ім'ям. Уже не типово. Вона - брутальна, пошарпана життям і алкоголем американська поліцейська, яка бачила найгірший людський бруд і знає про вбивства все. І от їй доручають розслідувати смерть Дженніфер Роквелл.
Дженніфер - це повна протилежність Майк. Вона геніальна астрофізикиня, неймовірна красуня, з ідеальної сім'ї, ще й до всього вона донька боса Майк, у неї чудовий хлопець і блискуча кар'єра. Вона мала все. І раптом цю ідеальну жінку знаходять мертвою. Вона вистрілила собі в голову. Усі можливі докази кричать: це стовідсоткове самогубство.
Але батько Дженніфер не може цього прийняти і просить Майк знайти «справжню» причину. Майк береться за справу, будучи абсолютно впевненою, що зараз знайде якихось скелетів у шафі ідеальної дівчини: наркотики, шантаж, аб'юз, приховану депресію чи таємного ворога.
Хто як не вона, чоловік в спідниці здатен все розізнати, але можливо саме ця історія потрібна їй, щоб стати жіночнішою? 
Доречі, книга має філософський аспект. Якщо забути про вбивство ми можесо познайомитися з роздумами Еміс про паралелі між макрокосмосом і людською свідомістю. Іноді людина зазирає в цю нескінченну, байдужу порожнечу Всесвіту, і ця порожнеча зазирає в неї. Хіба не так ? 
Ще однією несподіванкою для вас стане "тлумачення" назви книги: це і потяг і не потяг , це і місце вбивства і місце "відпочинку", бажане і добровільне чи ні ? Ця книга ставить безліч запитань, на багато із них дасть відповідь, а ще більше залишить по собі. 
Ну а далі за мене говоритиме сам текст роману, бо його варто прочитати і я насправді не знаю, як ви сприймете кінцівку... Вона вас розчарує, розізлить, здивує чи ж залишить там же, де і починався цей роман? Насправді у кожного емоція буде своя. Мабуть в цьому є певна геніальність, хоча і спірна. 

П.с: не раджу після прочитаного тримати емоці в собі, після варто про це говорити, або в книжковому клубі, або просто з першою ліпшою людиною.