Леся Українка. Книги Сивілли

"Леся Українка. Книги Сивілли" точно не спроба академічної класифікації творчості за роками, темами і жанрами. Це діалог. Інтелектуальний, складний. Гундорова виводить Лесю з іконостасу — але не для того, щоб її розвінчати, а щоб вдихнути в її образ живе дихання сучасного контексту. Через архетип Сивілли — пророчиці, жінки, що говорить із майбутнім і кидає виклик теперішньому — вона перетлумачує тексти Українки як голос бунту, як феміністичне письмо. Книжка не залишає байдужим. Бо в ній — не лише про Лесю. У ній — про нас. Про жінку, яка знає ціну слову. Про культуру, що все ще боїться жіночого пророцтва. Гундорова вплітає у свій аналіз філософські, психоаналітичні, гендерні підходи, але при цьому її письмо зберігає ритм художнього тексту. Тут немає зайвого пафосу, але є глибока інтелектуальна напруга. І водночас — поезія мислення.