Ловець снів

Світ “Ловця снів” починається зі снігу. Стівен Кінг веде в глибини засніженого лісу, людської пам’яті, де спогади мають запах дитинства й страху водночас. Четверо друзів, що колись урятували хлопчика з дивними здібностями, дорослішають. Коли чужа присутність вторгається у їхній світ, вони змушені згадати, ким були, щоб зрозуміти, ким стали. Кінг творить історію, де жах не ззовні, а всередині. Моторошні деталі — паразити, “сіра туманність” у голові — працюють як метафори пам’яті, провини та співчуття, що поволі розкладаються. “Ловець снів” твір про межі людської свідомості, про те, як пам’ять може стати пасткою або порятунком. Кінг пропонує не просто історію про вторгнення інопланетян, а притчу про співіснування — із власними страхами, травмами, з іншими.