"Дивний цей час - кінець війни."

Війна майже закінчилася. Флоренція. Німецькі війська відступили на північ. У напівзруйнованій віллі, доля зводить чотирьох різних людей. Кожен з них пройшов тяжкий шлях війни, кожен переніс страждання, біль та втрати. Війна зламала їхні життя, вона глибоко в'їлася в їхню пам'ять болючими споминами...

В центрі уваги твору - помираючий чоловік, він не каже свого імені. В нього обгоріле до невпізнання обличчя. Він вижив при падінні англійського літака.Тому на віллі він просто англійський пацієнт. Пацієнт постійно бродить через обезболення морфієм, але в його заплутаних розповідях тісно переплелись спомини про пристрасть до заміжньої жінки, дружбу, зраду, самовідвагу та безкінечну любов до краси африканської пустелі.

Хана - військова медсестра. Всі з близького оточення дівчини (коханий, батько, подруга) загинули, тому вона себе вважає проклятою, дівчина залишається доглядати англійського пацієнта і  розуміє, яка подальша доля спіткає його.

Девід Коваджо - колишній злодюжка, а тепер - завербований спецслужбами аґент. Саме Коваджо викриває англійського пацієнта, який виявився угорським дослідником графом де Амаші. До війни Амаші як картограф співпрацював з англійцями, під час війни - використовував цю ж інформацію для контрабанди німецьких шпіонів через Північну Африку. Хто заволодіє картами - заволодіє самою пустелею. Граф випадком долі опинився у англійському літаку.

Кіп - юнак-сикх, сапер британських військових сил. Молодий індус, ризикуючи своїм життям, розміновує бомби, рятуючи європейців, ніяк не може осмислити: чому на азійські міста Хіросіму й Нагасакі американцями (союзниками британців) скинуто ядерні бомби. Яка ж в цьому мораль? Де цінність людського життя?

Впродовж всього роману розкривається доля кожного, а переплетіння їхніх історій з минулого та сьогодення, поступово утворюють повну картину твору.

Без зайвих сентиментів, цей роман як хороше якісне вино, п'ється не залпом, а поволі смакуючи його аромат.