Меделін Ру "Притулок" (частина 2)

"Не пхай свого довгого носа у ті таємниці, які від тебе приховували поколіннями?"- досить доречна теза у контексті другої частини трилогії "Притулок", оскільки ця книга про повернення, викриття правди своєї родини та стану, коли тобі чи не усі довкола брешуть. 

Про дійових осіб роману: Дена, Джордана та Еббі я вже висловлювала думку у рецензії на першу частину "Притулку", тому цього разу не буду приділяти їм аж так багато уваги, хоча тут основним є саме Деніал, оскільки його досі неполишають страшні сноведіння, йому навіть починає здаватися, що він може говорити зі світом мертвих. Здавалося б, навіщо звертати увагу на якусь лихоманку хлопця, якщо друзі вже живуть у різних містах та відчайдушно намагаються повернутися до нормального, буденного життя, але усі троє починають отримувати поштою шматки старих фотографій, які вони розглядали минулого літа, під час розслідування у коледжі. На них попереджувальні написи:"З тобою ще не закінчено!". Складається враження, що під час літньої практики за ними хтось слідкував і зараз намагається залякати. Вони вирішують знову повернутися туди, звідки усе почалося та ров'язати загадку до кінця. Тепер у цьому коледжі ніхто не стажується, події котрі рік тому вийшли на перші шпальти новин змусили це місце зарости травою, тому друзям доводиться оселитися у мотелі неподалік. В цей самий період у місті проходить фантастичний щорічний фестиваль цирку, проте він не схожий на ті, які ми звикли відвідувати зараз з веселими клоунами, мильними шоу та акробатами. Це шоу зберегло свою унікальність ще з 20 століття та більше наводить тривогу, аніж смішить, особливо клоуни, котрі ззовні більше нагадують сумних П'єро. Заходячи до різних шатер Ден та його компаньйони неначе переносяться у минуле та бачать події з дитинства головного лікаря тієї самої психіатричної лікарні, в результаті чого знаходять його особистий щоденник, у якому в деталях описуються божевільні досліди та те, як він марив Брукліном. Виявляється з нього знущалися усі довкола, що привело до формування жорстокості у дорослому житті. Ден в свою чергу дізнається справжнє прізвище своїх біологічних батьків. Виходить, хлопець теж не просто студент по обміну?Чому у сноведіннях головних лікар називає саме його ім'я? 

Так багато подій та дійових осіб, що часом важко слідкувати за текстом, складається враження, що тримаєш в руках не просто вигаданних роман, а справжнісінький архів. Доповнюють це враження і фантастичні фото, неначе з реального минулого американської хроніки. Та не все так однозначно. Якщо говорити відверто, у другій частині «Притулку» є й слабкі місця. Персонажі, які раніше виглядали живими й цікавими, тепер подекуди здаються менш глибокими. Їхні діалоги часом неприродні, а рішення не завжди логічні. Сюжет іноді передбачуваний: певні сцени легко вгадати ще до того, як вони трапляться. Але, можливо, у цьому є свій шарм, оскільки це не дорослий трилер з складними головоломками. Напевно, це питання смаку. У висновку, ця частина трилогії мені сподобалася по своєму, навіть не дивлячись на те, що є явні недоліки, але за цей час дуже вже мені полюбилася ця трійка героїв:) Найцікавішою, напевно залишається кінцівка, оскільки там раптово з'являються нові фігуранти історії, на яких ми не звертали уваги у першій частині, тому бажання зазирнути "за лаштунки" чийогось прихованого минулого та зрозуміти, як воно, коли мало не усе місто слідкує за тобою слід у слід, а ти, навіть не підозрюєш чому, було змішаним. Проте, читати книгу варто, з меншою критичністю, але це гідна частина трилогії, яка в кінці складеться у логічний пазл.