"Люди, мабуть, весь сенс життя бачать у тому, щоб винищити останню красу на землі"

Кожен письменник у своїй творчості намагається намалювати по-своєму картину світу, і кожному по-своєму вдається передати недосконалість цього світу. Бельгійський символіст Моріс Метерлінк залишив по собі філософську історію, змалювавши світ у двох вимірах: звичайному земному житті та у його невидимій площині. Тому й історія для дітей сприйматиметься як різдвяна казка-феєрія про сновидіння, а дорослим нагадає про те, які ж ми сліпі у своїй вічній гонитві за земними благами. Відповідно історія стане повчальною, бо дорослі в силу свого життєвого досвіду вже давно розгубили здатність бачити радість у звичних повсякденних речах.

Книга присвячена вічному пошуку людиною щастя, такому швидкоплинному та невловимому наче як той міфічний символ  - Блакитний птах.

У п'єсі безліч символів та алегорій, у яких розкрито вади людини, її справжнє так і замасковане життя. Головні герої - діти, бо лиш діти мають здатність по щирому радіти, любити, і на душі у них лише чисті помисли.

Отож, у пошуках птаха діти вирушають у незвичайну подорож, у якій навчаються по-новому дивитися на світ.

Я поділюся із тими епізодами, що дуже мене пройняли:

Те, як наші померлі близькі люди дуже б хотіли, щоб про них згадували. Вони живуть доти, поки наші думки сповнені пам'яттю про них.

Про материнську любов - "усі матері багаті, якщо люблять своїх діток... Немає бідних мам, немає некрасивих чи старих... Їхня любов - найбільша радість, і то навік.

Коли діти стикаються з Природою - деревами і тваринами, які відплачують Людині за все те, що вона завдала їм шкоди: повені, цунамі... це все наслідки людського втручання.

Тож пройшовши позавимірні світи, так і не віднайшовши Блакитного птаха, і лише повернувшись додому, діти зрозуміли, що щастя - воно було завжди вдома серед люблячих та близьких людей. Але якби не та тривала подорож у його пошукак, ніколи б дізналися його ціни.