"Патетична соната" - драма, у якій Микола Куліш звертається до періоду оманливих ілюзій, невдалих пошуків політичних ідеалів та наївної віри в соціальну гармонію.

Читачі мають змогу поспостерігати за своєрідною "ідейною" еволюцією Ілька Юги, який з наївного мрійника-ідеаліста, із проповідника "вічної любові" поступово перетворився на носія, а й заодно і заручника революційного фанатизму - всі його колишні ілюзії Ілька зазнають краху. Так, якщо пригадати то саме через це, аби ніхто не сумнівався в непохитностім, герой новели Миколи Хвильового "Я (Романтика) убиває рідну матір, поставивши по суті знак рівності між собою і Дегенератом, втрачаючи останні залишки людяності, власного "я". Отже, перед читачами змальовано знову повний крах особистості.

Важко не розгледіти як під впливом партійно-пролетарських інтересів із цього вчорашнього мрійника-гуманіста виробляється психологія більшовизму. І щоб змити вину перед революцією Ілько просить останньої зустрічі із коханою Мариною - лише із одним бажанням - щоб власноручно вирок над колишньою коханою.

Відображаючи жахливі сторони Ілька Юги драматург Микола Куліш зобразив трагедію людини, яку жорстокі реалії революції збили на криваву стежку вбивства, в якій знищили найсвятіше та найсвітліше  - причетність до роду й нації.