Народна культура українців

Встигла придбати чотири томи цієї чудової серії. Унікальні книги про традиційну українську обрядовість, про життєвий цикл людини. У першому томі історики та етнографи розглядають дитинство і становлення дитячої субкультури. Мене найбільше цікавили дві статті - Ірини Ігнатенко про народні ембріологічні уявлення українців та Олени Боряк про бабу-повитуху. Українські етнографині є, напевно, єдиними дослідницями вказаних вище проблем на пострадянському просторі. Вони узагальнили унікальний матеріал не лише з архівів, а й з етнографічних експедицій та праць істориків 19 - початку 20 ст., зокрема Зенона Кузелі, Марка Грушевського, Ю. Талько-Гринцевича.  У наш час більшість забобон наших пращурів може здатися наївною. Наприклад, що не можна зачати дитину під час Посту, що є дні для зачаття хлопчика, що є пози, завдяки яким можна зачати хлопчика чи дівчинку. Якщо більш пристрасна під час статевого акту жінка, то народиться дівчинка, якщо більш пристрасним є чоловік, то народиться хлопчик.  Так само абсолютизація ролі баби-повитухи, яка знає і як приймати пологи, і як мити дитину, і як її лікувати. Загалом книга є дуже цікавою та інформативною. Шкода, що придбати її зараз доволі складно.