За жанром це – філософсько –психологічна драма про останні дні Ісуса Христа на Землі, Його розп`яття та воскресіння.
Слухав цю драму в аудіоформаті у начитці Ади Миколаївни Роговцевої, у цьому теж була особлива магія, глибинна чуттєвість, неповторність, трагізм...
Всі відчуття неможливо передати в короткому дописі, краще переконатись на власному досвіді прочитання, сприйняття, співпереживання...

В основі сюжету драми - піст, молитва та роздуми Ісуса Христа, де диявол намагається спокусити Месію славою, молитва спасителя в Гетсиманському саду, спокуса його учнів, розп`яття на Голготі та воскресіння. Всі чотири події розгортаються, як окремі сцени.
В драмі змальовано пристрасті людини, вутрішнью боротьбу думок та дій. Міріам одержима злим духом, вона не вірить у те, що її спустошену, зневірену душу можна врятувати.

Героїня закохана в Месію, але не може жити за законами Його вчення та любити ворогів, як свого ближнього. Дівчині складно усвідомити, що кров Месії має бути пролито зааради спасіння людей, які на думку Міріам, не заслуговують такої жертви, оскільки їх серця сповнені злоби до світу, негативних помисів, а часто й ненависті один до одного.
Дівчина бачить нещирість у вчинках людей, котрі спочатку кричали на майдані: «Розіпни Його!», а потім слізно та відчайдушно оплакували його мученицьку смерть. На мою думку, саме ця «фальшивість» людей найбільше гнітить та засмучує Міріам, вона не може цього простити учням Ісуса.

Поетеса написала драму за одну ніч у Мінську, біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського, в якого була закохана.
Як пізніше писала Леся Українка в одному із листів до Івана Франка: «…я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею...»
Цитата з ©Вікіпедії
20.03.2021