Павлу Рачку у відповідь на збірку
"Осіння сповідь"

“Осіння сповідь дихає теплом,
В якому мальви і струмочок грає,
В якому виграє хмільне вино,
І де літа вже в осінь вирушають.

Де день сп’янів від пахощів духмяних
І хустку тиші одягла земля,
Цілує небо дівчина-веселка,
Де храм беріз на березі Случа.

Як мило серцю все це пізнавати,
Ліричних строф спивати чисті роси.
Ні, не втомлюсь Павла Рачка читати.
Хай будуть щедрими його покоси!
Тетяна Марцинюк

Поезія – мова душі, і не може душа залишатись німою! Поезія торкається лише їй властивим способом найсокровенніших людських струн і пробуджує біль, і радість, і мрії, і віру. Поезія володіє чародійною силою, і не любити її неможливо. Як неможливо, не можна лишати людину її неосягненного багатства – різноманітності духовного світу. (Алла Потапова)

Нова збірка Павла Рачка “Осіння сповідь”, що вийшла у видавництві “Волинські обереги” (2006), дихає свіжою енергією, пошуком поетичної думки, яка ніколи не задовольняється здобутим, іде до простих і мудрих істин, долаючи спокуси красивих фраз. Вчитаймося в повчальні рядки, напоєні пафосом життєвого змісту.
Невже зневага нами править буде,
Невже чеснотам вже настав кінець?!
...Нам очі затулятиме облуда,
Бо совість ми сховали в гаманець...
Чимало точних прикмет нашої дійсності, тонко вихоплених людських рис, теплих живих картинок знаходимо в збірці Павла Рачка.
У незримий полон тихий смуток бере,
Тож тікаю від зла і облуди.
Поспішаю я знов у країну дерев,
Бо дерева добріші, ніж люди...
Автор вміло наводить читача на піднесений і чистий лад думок, запалює його силою своїх переконань. В його поезіях можна пізнати по-справжньому живі і колоритні прикмети доби. Прозорі поетичні струмки збігають в життєве море і наповнюють його щирістю поетової душі.
Я роздаю без болю і жалю
Добро душевне, світле і прекрасне.
Усе, що незрадливо так люблю
Й несу у серці, мов вогонь незгасний.
Найтонший поетичний “нерв” осінніх роздумів знаходимо у циклі “Запізнілі хризантеми”. Зворушливо, проникливо звучать рядки з вірша “Мій поїзд осені рушає”.
Мов шквал, холодний листопад
Пронісся стрімко по перону.
Нема дороги вже назад
З цього свавільного полону.
Сумна й розпачлива нота долається нотою мажорною. Так випливає поетично розвинена думка про безперервність і немарність людських зусиль, де ліричний герой є уособленням вічного тяжіння до гармонії, могутнім стимулом людського духу.
А з осені у літо завжди йшов
І не коривсь рокам у вічнім герці.
Та враз стомивсь... Хоч не шукав, знайшов...
Став осінню із цвітом вишні в серці.
Широкий і змістовний внутрішній світ поета. Його глибока людяність, щира, сповнена довір’ям до людей душа виливається м’якою, задушевною сповіддю.
Життю я сонячно радів,
Був щирим до дітей і внуків.
І співчував чужій біді
Тоді, за що ж душевні муки?
Поезія Павла Рачка, напоєна ароматом рідної землі і щедрою повінню почуттів, свідчить про високі душевні якості автора, про його духовне багатство і вільний, натхненний вияв тонкого художнього хисту.
Я слухаю, як пророста трава –
Натхненно, зачаровано і дужо,
Мов скальпель, розтина пласти байдужі
Й до сонця тягнеться її душа жива.
Запах сіножаті й шепіт “бджілки квіточці на вушко”, “Ведмедиця в зорянім каптані” й “художник-вітер”, що “ніжно малює світлі пейзажі жнивної пори” дають образну, чуттєву силу багатьом поезіям Павла Рачка. На поетичній палітрі збірки переважають сонячні, радісні фарби.
В дзеркало-озеречко загляну з надією,
А у нім – всміхається вже прийдешній день.
Поет зачарований світом природи і своє зачарування передає читачеві, збагачує його естетичні почуття і робить його внутрішній світ ширшим і піднесенішим.
Не варто, мабуть, прагнути до тематичної класифікації поетичних творів Павла Рачка. Адже єдина тема збірки “Осіння сповідь” – саме життя, світ думок і почувань автора, нашого сучасника, який вміє захопити читача силою та енергією вислову, глибокою динамікою думки, переконливістю емоційного спалаху.
Тож хай осінній перон, на якому так впевнено стоїть поет, і надалі випромінює піднесено-поетичну, задушевно-щиру, зворушливо-ліричну ауру. А поряд хай завжди будуть віддані читачі, справжні шанувальники щедрого таланту Павла Рачка.
Кожна поетична збірка Павла Трохимовича завжди бажаним гостем приходить на мій поріг і лишає свій добрий слід у серці. Сьогодні, вітаючи автора з його щедрим осіннім ужинком (і поетичним, і життєвим), хочеться побажати йому широких поетичних обріїв, високомайстерної художньої думки, винахідливості у творчій інтерпретації життєвого матеріалу і, безумовно, плідного на здоров’я, силу й снагу довгого життєвого шляху.