А от сім'ю не трож!

Коротше, тримаємо планку фактчекінгу. Чейз продовжує розвалювати, і його «Я сам поховаю своїх мертвих»  - це тупо еталонний трилер про жорстку вендету. Якщо ви фанатієте від сюжетів, де герой іде по трупах заради сім'ї і не рахується ні з ким, то це абсолютний мастхев.

Пагналі наших городських: Нік Інгліш - впливовий, багатий і максимально самовпевнений тіп, який крутиться в тіньовому бізнесі, промоушен боксу та інші справи, і звик, що всі танцюють під його дудку. Але його ідеальний світ ламається, коли його брата Роя знаходять мертвим. Офіційна версія - самогубство. Але Нік відразу викупає, що це лютий скам. Поліція гальмує і хоче закрити справу, тому Нік посилає всіх куди подалі і вирішує розібратися з цим лайном самостійно (звідси й назва). Він починає копати і вляпується в таку гниль, що просто зносить дах: величезна мережа шантажистів, брудні секрети, місцеві рішали і, звісно ж, фатальні жінки, від яких проблеми множаться на десять.
Це взагалі не класичний детектив, де сищик з лупою шукає істину заради абстрактної справедливості. Це особиста, брутальна помста. Нік не зв'язаний поліцейськими значками та законами. Він просто хоче знайти того, хто мінуснув його брата, і жорстко розвалити йому кабінет. До того ж він далеко не хороший хлопець. Він цинічний, місцями жорстокий, може легко переступити через людину і звик вирішувати проблеми баблом, пресом або кулаками. Він бульдозер, який зносить усе на своєму шляху. Але саме ця відбитість робить його ідеальним інструментом для того, щоб вичистити місцеве кримінальне кубло.

Це холодний, динамічний і дуже жорстокий трилер, який показує, що буває, коли ти зачіпаєш сім'ю людини, якій абсолютно нічого втрачати.