Посередньо!

Українське фентезі активно розвивається, і цей роман яскравий представник нової хвилі. Чи варто його читати? Залежить від вашого читацького досвіду в цьому жанрі.

"Інститут шляхетних убивць" Валерії Малахової це книга ідеальна «на вечір» формат і шрифт дозволяють прочитати її швидко (не в образу автору чи видавництву, але так розтягнуто, що за звичними шрифтами книга б вийшла не на 365 сторінок а на 150)...

Сюжет непоганий, хоча досвідченим поціновувачам він може здатися дещо «сирим». Подекуди бракує жорсткості, а взаємодія демонів і людей не завжди виглядає органічно, що, втім, виводить історію за межі класичних шаблонів.

Головна героїня демон у чужому тілі. Демоницю «поставили на службу», оселивши в тіло загиблої дівчини Таліни. Її випускають у світ, де ніхто не здогадується, що ховається за обличчям звичайної вихованки. Образ героїні сильний і небезпечний, але водночас вразливий у боротьбі за право бути собою, ну трохи для демониці не тягне. Та вона не просто виживає, чи розслідує, вона шукає шлях помсти за ту, чиє місце вона зайняла.

Інститут у романі  це не затишна школа магії, а місце, де за шляхетними манерами ховаються холодний розрахунок і морок. Авторка добре зобразила жорстку ієрархію та поділ на факультети (чомусь «Фіалок» зневажають, а «Троянди»  це гордість інституту). Навіть вчителі не соромляться булити вихованок і виокремлювати улюблениць. Тут чітко підняті питання влади та морального вибору.

По заключенню скажу так, як підліткове фентезі (Young Adult) це цілком гідна робота. Вона змушує задуматися, де проходить межа між добром і злом. Книга сподобається любителям «темної академії», стімпанку та неординарних персонажів. Проте, якщо ви досвідчений читач фентезі, будьте готові до того, що книга може здатися вам дещо "дешевим аналогом".