Повага до традиції

Повість «Тисяча журавлів» входить до цієї збірки. Написано її було далекого 1951 року, однак твір досі не втратив своєї актуальності та ідентичності. Від нього віє японськістю, якщо можна так висловитися. Напевно, через опис чайної церемонії, якій приділено чимало уваги. Через героїню Тікако - жінку із великою родимою плямою на грудях, з якої росло волосся; організаторку чайних церемоній. Прикметно, що хлопець Кікудзі знає, що Тікако була коханкою його батька, що вона зберігає деякі повʼязані з ним речі, зокрема чашку, що матір прекрасно знала про їхній любовний звʼязок. Однак батько зраджував ще й з жінкою на імʼя Оота, з дочкою якої Кікудзі має сексуальні стосунки і з якою так і не зміг збудувати сімʼї. Натомість хлопець закоханий в Юкіко, з якою одружується, однак фізіологічно боїться її торкнутися, відчуваючи її красу, яку не хоче порушити. І ось на тлі цього любовного трикутника Кікудзі та його померлого батька будується сюжет твору, де неабияке місце належить описам та натякам на японський стиль життя. Де Тікако є звʼязкою між минулим і сучасним, вона, як і Оота, бачить у Кікудзі риси його батька, до якого в жінок були почуття. Японська символіка, де журавель на хустці є символом надії, одухотвореність природи, подих минулого крізь традиції чаювання, смиренність жінки, яка готова служити чоловікові вірою і правдою… Мотивів у повісті чимало. Твір залишає глибокий слід на серці, приблизно такі саме враження в мене були від прочитання Муракамі, коли не стільки важливим був сюжет, як майстерність опису та яскравість створених образів. Недаремно Кавабата є лауреатом Нобелівської премії з літератури, цілком заслужене досягнення.