Революційна поезія

Павло Грабовський у більшості з нас асоціюється не з «Веснянками», а зі «Швачкою» - твором, який діти 1990-х вчили у школі напамʼять. Про невтомну трудівницю, що з раннього ранку до пізньої ночі працює. Однак у пропонованій до розгляду збірці є чимало інших поезій революційного спрямування, що закликають до боротьби за визволення від кріпацтва і капіталізму й до кращого життя людей праці. 
«Батькова рада» - поезія про пильність й обережність. Батько нібито дає дітям пораду говорити тихіше про свої задуми (напевно, йдеться про революційні мрії), щоб ніхто не підслухав й не здав. 
У поезії «Без шляху», від першої особи, розповідається про ліричного героя, який втікає і шукає свій шлях у житті. А поки що цього шляху нема. У вірші «Благання» головний герой звертається до Бога з проханням розірвати кайдани і припинити чвари на землі. Поезія «Борцеві», як це не парадоксально, оспівує кохання як найвеличніше у світі почуття. Є у збірці й патріотична поезія, присвячена Україні («Далеко»). Автор хоче повернутися в рідний край, де матуся, де рідна природа, де побратими в тюрмах або у землі. 
Отож, поезія Павла Грабовського є революційною за духом. Це заклик до боротьби, за визволення від гноблення, в якому опинився український народ; за єдність і дружбу; за рідну Україну; за людей праці і борців; за велике кохання. Вона надихала молодь свого часу до боротьби; Грабовського поважало студентство й поширювало його твори. Для нас подібні мотиви можуть здатися неактуальними.