«Ми живемо в таку пору, коли люди не мають ніякої цінності»

У 50-х роках минулого століття Рей Бредбері написав фантастичну книгу про майбутні часи. Яким же він був далекоглядниим описавши цей світ.

Світ, у якому люди, живучи в одному помешканні, не мають часу одне для одного.

Світ, у якому читати книгу - це злочин проти влади (і мова не про бульварне ванільне чтиво, з яким читач деградує і не розвивається). Адже, ви читаєте книгу - ви думаєте, а такі люди несуть небезпеку провладним структурам.

Світ, у якому книги замінили фільмами, аби тільки людина не мислила.

Світ, у якому скорочуються терміни навчання у школах. А навіщо навчатись чогось іншого, крім вміння натискати на кнопки?

Світ, у якому влада нав'язує думку, що життя коротке, тому після роботи необхідно розважатися досхочу. Клуби. Вечірки. Швидкісні автомобілі. Секс. Наркотики.

Світ, у якому людство  здобуває інформацію із ящика, а не з паперу (до речі 451 за Фаренгейтом - температура, при якій загоряється папір). І спалювати книги - це норма.

Світ, де одні голодують, а інші  розважаються.

Світ, у якому людина щоп‘ятниці після виснажливого робочого тижня, вмикає розважальне телешоу, для зняття напруги та стресу.

Світ, у якому жінки свідомо не бажають мати дітей, якщо ж не так, то вона «не при своєму розумі».

Знайомо? Так, бо ми вже живемо у цьому світі.

Головний герой збагнув це, коли здійснив злочин...одного разу він відкрив книгу. Тоді він усвідомив одну істину, якщо ти не погоджується зі системою, але не борешся з нею, не протестуєш проти неї - ти її спільник.

«Треба, щоб людина завжди перебувала у натовпі, щоб її не покидало відчуття стадності - тоді вона не матиме часу думати, чи не так?»