Збірка короткої прози на різдвяну тематику увібрала у себе твори українських як класичних так і сучасних авторів, а окрім естетичної насолоди від її оформлення, вона ще й передає неймовірне відчуття урочистості свята Різдва. Ці невеличкі оповідання українських письменників та письменниць розкривають своїм читачам віру в різдвяне диво, відчуття перемоги світла над темрявою та підсилюють урочистість різдвяних святкувань.

Більшість різдвяних оповідок цієї збірки вміщують історії із щасливою кінцівкою. Але оповідання Панаса Мирного "Морозенко" розпочинається сумною драмою і закінчується трагедією, яка розбиває серце. Такою невеличкою оповіддю письменникові вдалося передати щирість душі, теплоту серця та непохитний дух українського народу.

Оповідь переносить читача у часи написання твору, і розпочинається історією як у безпросвітніх тяжких злиднях доводилося жити селянці Катрі із сином Пилипком. Сумно бідній жінці, що немає чим нагодувати сина навіть напередодні свята. Але поки мати сумує, Пилипко, відчуваючи нестерпний біль від сліз та суму рідної неньки, вже надумав яким чином зможе допомогти: він піде до хрещеного батька - і принесе звідси і гроші, і їжу. Катря розуміла, що Пилипко аби її заспокоїти, може вдатися до обману та піти до свого хрещеного батька посівати до урочистого свята зерно.

Хлопець твердо вирішив, але найважче для нього - вибратися із хати аби незапримітила мати, тому найкраще це зробити вночі. Не боявся ані морозу, ані далекої дороги, лише володар зимового лісу Морозенко лякав його. Пилипкові цікаво - який же насправді цей лісовик. Вискочив з хати, попрямував відразу в ліс, який постав перед хлопцем темним страховиськом. Лячно стало хлопцеві, дух запинався в грудях, серце страшенно билося, а відчуваючи себе безсилим перед лісовою страшною стихією, він намагався вирватися з-під влади тих злих химер, але не зміг... Засинаючи в крижаному лісі, хлопець марив та думав, що то Морозенко  не пускає його. У своїй уяві він благав дідугана відпустити його, а у відповідь чув лиш голосний глізливий сміх. Але чи сам Морозенко винуватець лиха - запитує автор у своїх читачів. Звісно, що ні. Винуватці лише ті, хто створив Катрі та її сину Пилипку нестерпні умови життя. Саме злидні вигнали дитину з хати, саме через них скоїлося непоправне горе.

У цій сумній передріздвяній новелі Панасові Мирному вдалося схвилювати читача, викликавши почуття співпережиття та несправедливості. Помітно як письменник у цьому невеличкому творі передав свою любов та повагу до знедоленого, ошуканого та пригнобленого українського селянства.