Самогубство і абсурдність світу

Есе «Міф про Сізіфа» було написано в роки другої світової війни, у 1942 році. На початку твору філософ зауважує, що у філософії є лише одна важлива проблема. Це проблема самогубства. А відправною точкою є абсурд. Головним же питання філософії є таке: чи вартим є життя того, щоб його прожити. Предметом есе, за автором, є звʼязок між абсурдом і самогубством. Камю міркує над причинами, які схиляють людину до самогубства. Проте не вважає світ абсурдним. Існує фізичне та філософське самогубство. Друге являє собою втечу в релігію чи іншу сферу, надію у настання світлого майбутнього, тобто надягання на своє життя певної маски. 
Далі Камю міркує про людину абсурду й називає трьох: Дон Жуана, актора та завойовника. У третій частині есе письменник міркує про творчість художника та її абсурдність, а в четвертій, власне, подає свою версію міфу про Сізіфа, впевнено називаючи свого героя щасливою людиною, яка усвідомлює абсурдність своєї праці. Відомо, що боги покарали Сізіфа тим, що він мав усе свої життя підіймати на гору камінь, однак, діставшись вершини, камінь неодмінно скочувався вниз, і Сізіф починав усе спочатку. 
Власне, щодо Сізіфа в мене є своє міркування. А чому ми вирішили, що кожна людина шукає сенс у власному бутті і прагне дістатися якоїсь вершини? У суспільстві споживання, в якому ми зараз живемо, мільйони людей отримують насолоду від споживання їжі, ігор, інтимних розваг, перегляду Тік-Току. Для когось таке життя є порожнім, а хтось вважає його безтурботним і крутим. Один мій знайомий, що обрав подібний спосіб життя за свою філософію, казав мені, що на нього чекає світле майбутнє. Він навіть заради цього відмовився виховувати свою новонароджену дитину, бо вона заважатиме йому дивитися телевізор та робити карʼєру. Значить, він вірить у те, що його життя не є абсурдним і що саме телевізор і холодильник є частиною цього майбутнього. Для мене ж його життя видається абсурдним і беззмістовним. Й чи піде мій знайомий на самогубство? Напевно, що ні, адже він утік від реального життя у світле майбутнє й живе мрією про це, в нього все добре. А от людина з іншим набором цінностей якраз могла б побачити абсурдність такого животіння і могла б вкоротити собі віку.