Ці чоловіки не такі відчайдухи, як мобілізовані та добровольці першої хвилі АТО. Четверта хвиля мобілізації підхопила тих, хто не народився для війни і ніколи не був запеклим патріотом України. Серед них опинилися такі, що й пороху ніколи не нюхали, і за плечима переважно лише військова кафедра вишу замість строчки. Але коли їх призвали на війну - ці чоловіки не ховались.

До призову життя чоловіків четвертої хвилі складалося із суцільної зони комфорту, на війні ж їм доведеться стикнутися із неприємними незручностями солдатського побуту. Та що там побут, коли нестерпно важко зійтися із іншими новобранцями, із їхніми амбіціями та складнощами характеру. І як же складно командиру взводу завоювати авторитет серед тих, хто намагається запити всі свої проблеми дешевою горілкою. І лише у митті, коли військовим довелося зазирнути у вічі смерті, лише тоді вони згуртуються та зміцняться як команда.

Головний акцент повісті автор зосередив на тому, як складно психологічно й морально перебувати військовим далеко від дому та від їх сім'ї. Ця книга про те, як випробування війною виточують із вчорашнього пофігіста справжнього чоловіка. Про те, як війна з неприятелів робить побратимів. Ця книга про те, якими стають чоловіки після війська.

Для нас війна - це "там на Сході", Сергій Гридін був на війні, він був командиром саперного взводу, він бачив її зі середини. Звісно, що жодна книга не передасть і не пояснить жодних військових подій, та автор намагався можливо дещо брутально, але так по-чоловічому, перенести читача у атмосферу буднів на війні.