Сьодзо Катаяма "Діти світанку"

Прочитавши хоча б котрогось одного  з японських авторів, настільки полюбиш японську літературу, що після цього вже будеш шукати їх книги, і навіть у дитячих текстах. Принаймі так сталося зі мною. Японська література особлива, бо вона про свободу, про ту, яка не залежна від обставин, вона про свободу вибору до будь-якого становища.

Історія Японії І половини минулого століття складна, адже країна ранішнього сонця провадила загарбницькі війни, тому на мою думку, саме ідея миру закладена у її основі. І як на мене, тут зовсім немає лівацьких помислів, бо це про усаідомлену необхідність. Мені в якійсь мірі навіть видалося провести паралелі із книгою "Люди дому Ніре" Моріо Кіта, де також засуджується японський мілітаризм.

Попри оповідь життя японських дітей, поміж рядків тексту добре відчувається посил того, що якщо Японія не буде по дружньому відноситися до інших азійських країн, залишиться самотньою, і як наслідок може провести до її загибелі. Мабуть тому, й ця книга написана, аби виховувати молоде японське покоління у  тому дусі. Звісно, що крізь роки з погляду теперішнього часу, країні вдалося зртбити свої висновки і взяти належний курс.