Студмістечко-мишоловка та антигерой на дні склянки

«Осінній сезон смертей» Андрія Кокотюхи - це ще один потужний пазл у лінійці серії «Детективна аґенція ВО». Саме тут  Кокотюха грає на полі класичного, похмурого міського трилера. Він бере знайому, буденну локацію, вимикає там світло, заливає все холодним дощем і пускає вулицями абсолютне, неконтрольоване зло.

Місце дії - територія студмістечка одного з київських вишів. Зазвичай у масовій культурі це територія молодості, вечірок і безтурботності. Але Кокотюха вивертає цей образ навиворіт. Коли там починає діяти серійний убивця, який душить привабливих дівчат, студентські гуртожитки перетворюються на гігантський, клаустрофобний капкан. Ілюзія безпеки тріщить по швах: ти живеш серед тисяч людей, але щойно настають сутінки, кожен тінь у парку стає потенційним катом. Автор розкішно передає цю липку масову параною, коли сусіди починають коситися одне на одного, а знайомі вулиці дихають загрозою.
Головний герой тут - це взагалі окремий вид задоволення для любителів нуару. Кримінальний журналіст Андрій Шкарада максимально далекий від образу благородного лицаря. Він пошарпаний життям, має відверті проблеми з алкоголем і постійно балансує на межі звільнення.
Його втягує в цю м'ясорубку найгіршим із можливих способів: дівчину, з якою він щойно познайомився, знаходять мертвою, і Шкарада автоматично стає підозрюваним номер один. Правоохоронна машина тут, як доречі, і в реальному житті, не хоче шукати істину - їй треба швидко закрити справу, повісивши всіх собак на ідеально підходящого пияка. Андрій починає власне розслідування не з якихось високих ідеалів, а через брутальний інстинкт самозбереження. Його алкоголізм тут - це не просто декорація; чарка йому то допомагає розв'язати язик свідкам, то заганяє в ще глибші проблеми, роблячи персонажа максимально живим і вразливим.

Для мене, як правника, найцікавіше в цій книзі - деконструкція самого поняття «мотив». Поліція звикла працювати за шаблоном: шукати помсту, гроші, ревнощі, спадок. Коли ж у справу вступає той, кому нічого не треба, крім самого процесу вбивства, то  ти до останнього не можеш вказати на вбивцю.