Син - книга про пошуки добра і світла 🥰

Оскільки книга є автобіографічною, то оцінювати дуже важко, адже я не була на місці автора і не можу повністю розуміти всієї картини… Але однозначно можу сказати, що книга вразила мене до глибини душі.

Ми знайомимося з головною героїнею книги Ніною, у якої була важка доля: народилася з вадами спини, не отримувала належної материнської любові, була покинута і виховувалася в інтернаті.

Але доля дає вже дорослій жінці шанс - маленьку доню Аліну і синочка Максима. Саме їм може вона подарувати ту любов, ласку, тепло, яких сама не отримала. Саме завдяки їм вона повинна жити якнайкраще, незважаючи ні на що… Та чи використає жінка шанс, даний Богом?

Книга захопила мене з перших сторінок. Читала, читала і не могла зупинитися, відчувала, що прочитане щось змінює в мені, і ці зміни на краще. Хоча вона достатньо морально важкувата. Постійно хотілося осмислювати прочитане, сльози застилали очі, серце вибивало шалений ритм. Настільки вразило мене відношення мами до своїх дітей. Не дивлячись на те, що сама Ніна пережила таке в дитинстві, вона і зараз продовжує жаліти себе. Заливає своє горе в вині, горілці, розвагах з чужими чоловіками…  А ці маленькі крихітки так потребують її уваги, добра, любові, материнської ласки, простих дитячих розваг. Вони надані самі собі, голодні, холодні… Це до чого ж треба довести дітей, щоб вони з власної волі захотіли поїхати в інтернат….   

Але незважаючи на все, сестра і брат є підтримкою один одного. Навіть  в інтернаті вони знайдуть ту долю любові від вихователів, якої їм так не вистачає. А Максима не покидає надія на краще, він вірить в щасливу сімʼю, щасливе дитинство. Адже це ж мама… Вона не може не любити їх…

З одного боку мені шкода Ніну, якій довелося в житті нелегко. Але на вагах терезів є вона, і є діти. І читаючи про поневіряння, скитання діток в мене кров закипає від злості і образи на жінку. Невже вона настільки не має сили волі, щоб взяти себе а руки і стати щасливою разом з найріднішими.

Автор в книзі багато уваги приділяє самоаналізу, пошуку світла в собі і в людях, вірі в Бога, яка дає нам крила і допомагає сяяти, Саме ця віра давала сили Максимові пережити всі негаразди, піднятися з колін і йти далі…

В кінці автор згадує, що книга не закінчилася, буде продовження… Тож я з нетерпінням чекаю другу частину, бо книга назавжди залишиться у моєму серці.

Ставлю найвищу оцінку книзі! Раджу усім для знайомства з новим українським автором. Можу впевнено сказати, що книга не залишить Вас байдужими!