Незважаючи на свою давність, ця історія про польського Знахаря має неймовірну здатність продовжувати торкатися серця читачів. Історія, яка витримала випробування часом, не з огляду її культових екранізацій, а саме через її безсумнівну цінність, передану автором.

Наївна, місцями сентиментальна історія про людину та людяність, про глибину людської душі та про справжнє покликання лікувати людські серця.

І хоча з моменту її створення минули роки, вона не втратила своєї виражальної сили, а життя всесвітньо відомого хірурга, який через несприятливу долю та внаслідок втрати пам’яті змушений почати своє життя заново, продовжує й надалі інтригувати.

Найважливішим мотивом роману є спроба віднайти себе. Спочатку це вимушені пошуки балансу між роботою талановитого лікаря та спробами зрозуміти і налагодити своє особисте життя, як голови сім'ї. Згодом, після втрати пам'ятті підозрюючи про те, хто він, головний герой веде зовсім інше життя, ніж раніше, в якому, однак, бажання допомогти іншим є основним сенсом його існування.

Я дивилася нечисленну кількість разів екранізацію 1982 року режисера Єжи Гоффмана із Єжи Бічицьким у головній ролі, бачила минулорічну екранізацію від Netflix. Усі вони мають відмінності від книги, це просто адаптації із відмінними від книги кінцівками. Роман багатший на великий спектр відтінків і різноманітних нюансів, яких я не зустріла в екранізації. Але не це мене захопило. Найбільше мене вразив письменницький стиль автора і те, як він написав цей роман. Він робив це тонко, врівноважено, стримано, але не позбавлено емоцій, ідеально нарощуючи напругу. Його персонажі – живі, в яких немає ні грама фальші, ні грама перебільшення, що було б не так вже й важко з огляду на нещасливу долю головних героїв.

І найважливіше, автор спонукає читача замислитися над дилемою: що цінніше - слава та кар'єра, чи людяність та чисте сумління?