Трагедії особистого життя

Знаєте, «Сутінки» виправдовують свою назву на всі сто. Це книга, де темрява густішає не в лісі, а в серцях героїв. Якщо попередні частини були про фізичне виживання цілих Кланів, то ця - про дуже глибокі, болісні особисті трагедії і вибір, який ламає життя.

Як от ...Ліщинка. Правильна, ідеальна медикішка раптом не витримує тиску обов'язку і ламається під натиском почуттів до Воронка з Клану Вітру. Їхня спільна втеча - це акт абсолютного відчаю. Авторки безжально критикують міф про «всепереможне кохання». Тут воно не окрилює, а змушує зрадити свій Клан, залишивши його беззахисним на порозі катастрофи.
А паралельно Білка борсається у власній драмі, відштовхуючи Ожинокігтя через його токсичну прив'язаність до брата Шуліки. Ця психологічна напруга висить у повітрі, як густа, задушлива хмара.
А потім стається фінал, і це просто м'ясорубка. Напад борсуків на табір Громового Клану змиває всі любовні інтриги справжніми ріками крові. Навала величезних потвор прописана з таким тваринним жахом, що ти фізично відчуваєш безпорадність котів. Ліщинка з Воронком повертаються якраз вчасно, щоб побачити жахливі наслідки своєї втечі.
Але найболючіше в творі - це смерть Попелюшки. Сцена, де скалічена цілителька гине, відчайдушно захищаючи породіллю Щавельку та її кошенят, просто вибиває повітря з легенів. Вона залишає тебе з розбитим серцем і холодним розумінням: за власні помилки часто розплачуються життям ті, кого ми любимо найбільше.

Можливо і можна бачити в цій серії книг просто фенезі, але якщо вдуматися, то помічаєш непрості долі людей, яких ламало життя, ілюзорна віра в когось і щось, обман і зрада оточення.