Найтрагічніша подія за всю історію українського народу, організованого совєтською владою голодомору 1932-1933рр., описана Уласом Самчуком. Про цю трагедію письменник хоч і відгукнувся невеликим за обсягом, але разюче сильним твором.

Багато хто вважає цей роман інформативним, це як живі свідчення тогочасної страшної дійсності, але й відчувається як він ще й написаний за законами великого мистецтва. Складна тема вимагала особливої художньої форми - суворого опису життя Марії впродовж усіх днів її існування.

Твір витриманий у своєрідному, високому стилі, що надає образові Марії вищого сенсу, наближаючи її до біблійної героїні, і водночас підносячи її до символу України. Помітно як атмосфера розповіді згущується і набирає щораз більшого узагальнюючого значення, але й величність образу Марії письменником не нав'язується. Попри те, що роман має трагічний зміст, у його тексті дуже відчувається як письменник вірить у свій народ, у його сили перебороти будь-яке лихо і здобути право на щасливе майбутнє.