Василь Бобинський "Гість із ночі" | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Василь Бобинський "Гість із ночі"

0
Нема оцінок

На свій сором зізнаюся, що мало знаю про представників "розстріляного відродження". Й мало творів жертв червоного терору читалися мною...

Нині, коли українці продовжують виборювати свою свободу, коли від російських куль і ракет гине українська інтелігенція, - мусимо знати й читати більше творів цих постатей.

Нашим сучасникам мало, що скаже ім'я Василя Бобинського. Та ще років сто тому його називали "найталановитішим після
І. Франка галицьким поетом". Зараз мало хто знає про нього навіть на його малій Батьківщині.

Постать цього вихідця Кристинополя (Червонограда) - неоднозначна. У часи І світової війни Бобинський брав участь у бойових діях у складі січових стрільців, тому його творчий доробок так сповнений боротьби за свободу та захист рідної землі.

"Світова війна. Пішли галицькі українці в бій "за цісаря і його родину"...і рівночасно (так вони думали) за вільну Україну. Галицькі українці так розуміли вільну Україну... уявляли собі, що не буде гніту, кривди, будуть люди, буде правда, справедливість, рівність... За таку Україну боровся галицький селянин, і наближена до мас інтелігенція. Але після 1 листопада 1918р. народ розчарувався..."

Так ідеологічні пошуки В. Бобинського зупинилися на соціалістичних симпатіях. Але не варто з глибини часу засуджувати як Хвильового, так і Бобинського у прихильності до пролетаріатській ідеології. Чи був у нього інший вибір після розчарування в перспективності ідей національного визволення? Його переїзд до Харкова логічно завершив справу, повний віри у свій новий шлях, в соціалізм, в українське відродження в УРСР.

Одначе, цей витончений інтелектуаліст, войовничий гуманіст, естет потрапив в Радянську Україну запізно,- там уже шаліла московська енкаведесівська машина, там уже забивали цвяхами в домовину молоде українське відродження.

Арешт, ешелон телячих вагонів на російську Північ, концтабір, розстріл...

Бо тоталітарному режиму не потрібна лірика. Вони вбивають її і, в метафоричному і прямому значенні.

"Де зникли ті жорстокі
Розбійники-приблуди,
Що тут мене лишили?
І це були ще люди...
Куди пішли ті вбивці
З кривавими мечами
Це були люди, люди
З червоними серцями!"

+1
0
-1