Весела наука

У цій книзі Ніцше перестає бути просто філософом — він стає поетом думки, алхіміком афоризму, жонглером істин. Тут немає довгих трактатів чи академічної сухості — лише вибухи, спалахи, несподівані повороти. «Весела наука» — назва гірка й іронічна. Весела — бо не плаче. Наука — бо шукає. Але шукає не абсолютів, а руху. Це наука сміливих. Бо ж у кожному афоризмі — як у краплі отрути — правда, яка може спалити старі переконання. Тут з’являється вперше одна з найпотужніших ніцшеанських ідей — «смерть Бога». Але Ніцше не святкує цю смерть, він не атеїст у звичному сенсі. Він — трагічний лікар, який діагностує: хвороба віри в абсолют вичерпала себе, і тепер — нова епоха. Порожнеча? Так. Але й шанс створити нове небо — не над нами, а в нас. Це книга про музику мислення. Бо, як каже сам Ніцше: «Без музики життя було б помилкою». І кожен рядок «Веселої науки» звучить — то як ніжна серенада розуму, то як грім думки, що розриває звичне. Це не лише філософія, це література — блискуча, зухвала, образна.