Весільний подарунок

Особливістю цієї книги є авторські міркування та пояснення до кожного вірша та оповідання. Безцінним є вступ, без прочитання якого не дізнаєшся, про що оповідання «Весільний подарунок». Принаймні такого обрамлення я ще не зустрічала. Отож, автор після своїх роздумів про те, що таке фентезі і що кожен твір є свого роду фентезі, розповідає про двох своїх друзів, які вирішили одружитися. Як подарунок на весілля він хотів написати для них оповідання, але вирішив, що тостер їм сподобається більше, тож подарував тостер. А оповідання так і не написав. Він обіцяє його подарувати іншій парі, хоча нижче таки розміщує його. 
Отож, «Весільний подарунок». Так, ним є оповідання. Однак магічне. Белінда і Гордон одружилися. Вони розпаковують подарунки, щоб написати потім подяки гостям. Не обійшлося і без гумору щодо деяких подарунків. І тут вони знаходять кремового кольору конверт, в якому хтось пише про їхнє весілля. Нічого особливого - просто деталі того самого дня, хто і з якими тостами виступав. Але хто автор цього послання - невідомо. Минає два роки, Белінда завагітніла і народила дочку. Забула сказати, що Белінда є ветеринаром, а Гордон - архітектором, познайомилися вони, коли в нього важко захворів 13-річний ретривер і хлопець прийшов до ветклініки. Так ось, через два роки парочка випадково знаходить конверта і читає його. Але текст замінено. Спершу Белінда думає, що це Гордон так бавиться, але ні. Причому змінено текст на ті речі, які в реалі не відбулися. Приміром, шлюбне життя молодят можна вважати ідеальним, а от дехто у конверті пише про шрами Белінди від укусів собаки, про її депресію та алкоголізм. Реальне життя сповнене оптимізму. Невдовзі Белінда народжує сина, в її чоловіка є просування по службі. Жінка знову відкриває конверт, і там знову замінено текст, причому знову написано брехню на кшталт того, що Белінда стала алкоголічкою, а Гордон крутить любов із начальницею, хоча насправді жодної симпатії в нього до неї нема. Урешті-решт, через понад 10 років після одруження Гордон помирає. У віці 36 років. Несподівано, на хвилі карʼєрних успіхів. Белінда в розпачі. Вона відкриває конверт, а там знову написана нісенітниця. Їхній шлюб тріщить по швах, Гордона звільнено, 11-річна дочка має якісь гроші (натяк на проституцію, напевно). І тут цікава кінцівка. Белінда замислилася, що краще: кохати того, хто помер, чи жити з тим, кого не кохаєш. Вона наважується спалити конверт у каміні і починає чекати, коли в неї зʼявиться шрам. Як я розумію, автор натякає на те, що відтепер описане в конверті має стати реальністю. Гордон буде жити, проте їхній шлюб буде триматися на чесному слові. З іншого боку, а яким є сенс буття для Белінди без коханого чоловіка? І тут би я посперечалася з автором, бо в жінки залишилося двоє чудових дітей, вона ще молода, має роботу і може зустріти ще нормального чоловіка. Однак жінка обирає інший шлях, хоча не факт, що цей конверт був настільки магічним і що описане в ньому справдиться, та й автор нас тішить тим, що пише, що планував геть іншу кінцівку, більш позитивну, і що це оповідання так і не було написано. 
На те воно і фентезі, - це вже мої думки, - що реальність і фантастика настільки переплітаються, що вже не знаєш, в якому вимірі перебуваєш. Особисто я обрала б кохання до мертвого Гордона і більше б не чіпала конверта. І не хотіла б, аби мені на весілля хтось подарував подібне оповідання, хай навіть із благими намірами.