«Вмерла так, як умирають ті, що дуже люблять життя»

В назві твору захований і сам зміст… «Момент» Володимира Винниченка розповідає нам про плинність життя та скороминущість людського щастя. Я не знаю, як описати те відчуття, яке я пережила після прочитання… це щось чисте, пронизливе, легке і водночас болюче.

В історії двоє молодих людей революціонер і панночка, які опиняються в ризикованій для життя ситуації. Вони мають перетнути кордон, але на цій непростій дорозі знаходиться місце коханню. Їхнє почуття спалахує спонтанно там де йому не місце. Панночка не бачить потреби знайомитися й обмінюватися іменами, бо імена ніщо. Є лише цей момент, ця спільна дорога, це відчуття життя на межі. Вони мають одну мету й одну ціль. Сумно і тривожно, що панночка постійно думає про смерть вона не дасться живою в руки ворогам або вперед, або смерть. Особливо вражає її прохання до супутника Шехерезади у разі її загибелі послати телеграму зі словами: «Мусю вбито на кордоні! Вмерла так, як умирають ті, що дуже люблять життя». У цих словах заховане набагато більше, тут усвідомлення любові до життя, життя найбільше люблять ті, хто дивиться смерті просто в очі.

Та вони досягають мети перебігають кордон під обстрілами, уникають смерті… і все ж розлучаються. І єдине, що назавжди залишиться з ними, це спогад про той самий МОМЕНТ щастя та кохання!