Name: Момент
Rating: 4.3 (3 reviews)
Author: Володимир Винниченко

Рецензії та відгуки на книгу (1)

#

Хочеться поділитися думками про новелу «Момент». Прочитала її сьогодні вперше, адже ні у школі, ні в університеті цей твір не входив до програми. Незвичайна манера написання новели, більше схожа на стиль Коцюбинського. Ми звикли, що Винниченко пише про селянство початку 20 століття, про смерті та деградацію панства. А ця новела - в імпресіоністичному стилі - і про кохання. Про мить життя, про мить щастя. Головний герой і панна нелегально переходять кордон, ризикуючи власним життям.

Опубліковано marusya84, Листопад 14, 2025 - 21:58

Цитати (5)

#

— Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут... — Вона показала на серце.

Опубліковано marusya84, Листопад 14, 2025 - 21:46

#

А я мовчки дививсь на неї, і чудно мені було якось. Ми — двоє людей, загнаних другими людьми, — сидимо і маємо зараз через щось іти ще до якихось інших людей, що десь стоять у цьому лісі серед його кохання і ждуть нас з смертю в руках. Ми — двоє загнаних людей, близькі, з очима, повними ласки й тепла одне до одного, з бажанням злити це тепло докупи, впитись цим теплом, цією ласкою, цим великим даром життя, ми, двоє людей, а не кузьок, — сидимо і не сміємо цього зробити, бо...

Опубліковано marusya84, Листопад 14, 2025 - 21:43

#

Я теж засміявся. Рішуче, я знав її, — ми десь жили разом. Може, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? Вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? Хто скаже, що ні? Може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? Хто його зна, але я знав її давно-давно.

Опубліковано marusya84, Листопад 14, 2025 - 21:40

#

На блідих квіточках кущів діловито гуділи бджоли; тукав дятел десь вгорі; дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах. Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя. Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір'ям похоті, сильний, одвертий, простий.

Опубліковано EduardGol, Квітень 27, 2014 - 08:16