"Якщо знаєш куди йти, йди... Не бійся заблукати. А раптом ти знайдеш істину..."
.
Володимир Лис майстер створення історій про звичайних українських людей. Його книги не повчають, у них ви не знайдете істини як правильно треба жити. Автор у своїх книгах відкрито зображує реальні сторони життя без масок, ілюзій чи прикрас.

"Століття Якова" - це роман-розповідь старого столітнього поліщука Якова Меха, який будучи  на порозі із вічністю, пригадує своє багатогранне минуле. Головний герой у творі зображений не виключно позитивним персонажем, на якого слід би було рівнятися. У книзі автор акцентував  увагу читача на те, що Яків не був досконалою людиною, за його плечима нечислено гріхів. На схилі віку гріхи молодості Якова, поосідали тягарем та сильно ятрили йому душу, йому необхідна була  людина, перед якою він її б очистив, і дочекався старий...

В оповіді Якова багото горя та болі, адже його життя тісно переплелося з історичними подіями його рідного краю. Яків згадує як його рідне село переживало зміни влади й режимів. Перша світова війна, жорстокий комуністичний режим, поділ земель із Польщею, Друга світова війна, україно-польська повоєнна різанина - всі ті рушійні сили, які нищили життя та сім'ї  пересічних українців.

Як на мене, то авторові чудово вдалося перенести читача у вир подій минулого століття, сприйняти минуле очима старого Якова, а ще прожити цей вік разом з ним; любити, співпереживати, страждати, воювати разом з ним, а наприкінці відпустити старого у  вічність.

"І раптом подумав: якщо добре поміркувати - то, Господи, життя промайнуло як один-єдиний день. Бо де воно? Марево, сон, хоч і поле в тому сні нібито велике було, і річка, яку переплив широка..."