Великий захват у мене викликали оповідання Володимира Винниченка, об'єднані у збірку під назвою "Намисто", у якій порушена тема життя бідняків на початку XX ст. Ніби як намистинки нанизав на нитку письменник історії життя простих людей. Найбільше мені припали два оповідання: "Гей, не спиться" і "Гей, чи пан, чи пропав", у яких діють ті самі персонажі.

Письменник правдоподібно відтворив дітей міської бідноти. Головні герої обох оповідань - близнята Івашко та Любка. У дітей є одна найбільша мрія - побудувати голубник, купити десять пар голубів і доглядати за ними. Багатьох пригод довелося зазнати близнюкам, аби зібрати на те діло грошей... Помітно як письменник симпатизує своїм непосидючим героям - зі всіх складних ситуацій вони виходять переможцями.

Володимир Винниченко майстерно змальовує характери дітей - настирливого та впертого в досягненні мети Івашка і "розгонистої" Любки. Нерозлучні близнята завжди сміливі й жертовні, повсякчас показують свою кмітливість, винахідливість та обережність. Вони із завзяттям доглядають за голубами, і піклуються про їхнє здоров'я. Письменник дуже детально розповідає про догляд за голубами, виявляючи неабияку обізнаність з голубівництвом. Та все ж найбільша талановитість письменника у тому, щоб відтворити правдиве життя простих людей.