Я бачу у Ліні себе ...

"Ліс на межі" це не просто підлітковий роман. Це книга про те як вийти зі свого "темного лісу" і не побоятися поглянути в очі найгіркішій істині про найближчу тобі людину. 

Головною героїнею книги є восьмикласниця Ліна. У дитинстві дівчина обпеклася і відтак ходить із шрамами на обличчі. Кожен другий перехожий озирається у її бік а школа наче справжнє пекло - тут майже кожен проти бідної Ліни. Хтось її ображає а хтось просто спостерігає за цим не бажаючи навіть пальцем поворохнути аби потім не мати проблем. А сірий кіт - нівг дівчини теж не погано відіграє свою роль духа у вигляді милої тваринки. Бабуся Ліни робить усе щоб онука більше ніколи не потрапляла в цей ліс і воодночас ризикує сама потрапити туди. 

Я бачу у Ліні себе. Колись у класі мене теж багато моїх однокласників цькували, хоча я не мала таких же шрамів чи якихось інших особливостей зовнішності і я не говорила про це вчительці але не тому, що боялася стати "ябедою" а тому що соромилася. Та мені вдалося вийти зі свого "лісу на межі". Я звісно не перейшла в іншу школу як Ліна. Я лише трішки зачекала, і цього року усе припинилося. 

Книга нас вчить, що не треба мовчати бо мовчанням ми самі для себе створюємо "ліс на межі". 

А чи зможе Ліна вибратися з лісу і повернути до життя свою бабусю дізнатесь, прочитавши книгу до кінця.

На кінці книги ви знайдете додаткові пояснення від авторки, що допоможуть вам краще зрозуміти Лінчину історію. 

Приємного читання! ♥️