Забагато пафосу, замало життя

Чесно кажучи, я брався за цю книгу з великими очікуваннями - стільки шуму, «український нуар», бестселер. А закрив з відчуттям, що мене десь надурили. «Я бачу, вас цікавить пітьма» - це ніби автор дуже хотів написати свого Стівена Кінга у перемішку з «Твін Піксом», але так старався, що трохи передав куті меду.

Головна проблема для мене - це якась нав’язлива інтелектуальність. Текст просто перевантажений алюзіями. Тут тобі і Босх, і Данте, і біблійні мотиви на кожному кроці. Іноді це виглядає не як глибокий підтекст, а як бажання автора похизуватися ерудицією: «Дивіться, як я вмію закрутити!». Символізм настільки «в лоб», що стає аж ніяково. Якщо гріхи, то розписані по нотах, якщо Звір, то обов'язково з великої літери і з пафосом. Тобі не дають самому подумати, тебе водять за руку і тикають носом у ці «приховані сенси», щоб ти не дай боже не пропустив геніальний задум. Хоча потім зловив себе на думці, що ерудиція сучасного масового читача і цього не побачить. І мова... Вона кінематографічна, але це радше мінус, якщо ми говоримо саме про українську літературу. Читаєш і розумієш, що це не живі українські діалоги, а дубляж американського трилера. Герої говорять фразами, які круто звучали б у трейлері Netflix, але в реальному житті (тим паче в українській глубинці) так не розмовляють. Правда я визнаю, що книга в перекладі і за кордоном, матиме успіх і для популяризації нашої країни підходить чи не найкраще.

Не претендую на вищу інстанцію, як і на те, що зі мною погодиться читач, та для мене це якісна, дорога, але все ж таки імітація. Вторинність стирчить з усіх щілин, бо напрочуд важко алюзію зробити самобутньою. Це класний гостросюжетний атракціон на один раз, але називати це глибокою літературою я б не поспішав. Забагато пафосу, замало життя.