Закоханий чорт

Оповідання Олекси Стороженка «Закоханий чорт» належить до так званого українського етнофентезі (за версією Книгарні Є). 1861 рік - скасування кріпацтва, подія, надзвичайно важлива для нашої історії. І ось в українській літературі зʼявляється «Закоханий чорт», де геть немає згадок про кріпацтво і важку долю селян. Дивно? За стилем можна побачити нотки раннього Гоголя з його «Вечорами на хуторі». Містика і чортівщина, приправлені народним гумором та пройняті оптимізмом. Та й чорт вийшов якийсь наївний і романтичний. Місцями мені нагадало бурлексно-реалістичні оповідання Квітки-Основʼяненка, як-от: «Мертвецький Великдень», та навіть вічну «Енеїду». Що мені сподобалося? Найперше - стиль оповіді. Це оповідання в оповіданні. Автор розповідає про свою подорож Харківщиною та зупинку в шинку, де він зустрів сторічного діда, який розповів про пригоди свого діда-козака. Народний гумор. Віра в перемогу козака над чортівнею, оптимістичний настрій в оповідачів. Особливо цікавим є сюжет. Дід бандуриста Кирило, він же козак-характерник, втратив коня. У лісі він стає свідком такого собі побачення козака-красеня та дівчини. Дід якраз спав під кущем, а парочка вела бесіду, будучи напівоголеною. Уявляю собі, як це виглядало! Особливо, коли Кирило побачив у дівчини маленького хвостика і дізнався, що вона відьма. Але відьма не зі своєї волі. А козак - то чорт, що закохався у цю пані на імʼя Одарка. Чорт хоче з нею одружитися, дівчина готова належати йому десять років в обмін на умову - спасіння її душі. Засвідчити цю угоду просять козака Кирила, про існування якого чортові Трутику відомо. Отож Кирила втягнуто в цю історію. Але найцікавішим є те, що він сам закохується в Одарку і хоче її собі в дружини. Якщо не спойлерити забагато, то читач дізнається, що Одарка стала відьмою через свою маму, яка не змогла пережити зраду свого коханого, який одружився з іншою, і стала відьмою. Відьми - всюди. Ніколи не думала, що зрада так сильно може вдарити по вдові: загибель чоловіка (батька Одарки) чомусь не зробила з жінки відьму. Одарка ж побачила, як мама чаклує, і саме тому змушена була летіти з нею на Лису гору, де на шабаші вперше побачила Трутика. 
Урешті-решт, Кирило перехитрив чорта, зробивши його на пʼять років своїм коней, в цей час Одарка перебувала в пустельника і вимолювала прощення. Наприкінці оповідання Кирило одружується із Одаркою, а чорта відпускають на волю, він стає вороном, якого роздирає гайвороння (інші чорти). От коли мені дійсно стало шкода чорта, бо він був покараний за свою любов до відьми. Виходить, що все зло - від жінок? Не закохався б чорт - не було б угоди, був би він живим. А так і без жінки залишився, і загинув. 
Доволі соковитими є оповіді чорта про пекло, в якому козаки кепкують з бісів та поводяться так, що самі чорти в шоці. Соковито описано, як у Котляревського. Так само смішно звучить питання хазяйки забігайлівки, в якій ведеться оповідь: вона питає, що сталося із хвостиком після одруження: відпав він чи ні?. 
Особисто мені Олекса Стороженко імпонує, його стиль не дотягує до Гоголя, звісно, але по-своєму оригінальний та витриманий. Шкода, що автор не став розкрученим, як його сучасники, проте дослідники української демонології часто цитують його прозу у своїх дослідженнях.