Рецензія на роман «На запах м’яса» відомої української сучасної письменниці Люко Дашвар –Х: «Клуб сімейного дозвілля», 2013 -368 с

Зловити шанс на кращу долю, успішне життя, щасливе єдине кохання, багатство і добробут, але при цьому – не втратити себе і бути справжньою людиною, якій не соромно за власне прожите і вистраждане життя – саме цього прагнуть всі персонажі нового українського бестселера, який письменниця Люко Дашвар презентувала на нещодавньому Львівському форумі видавців.
Перед читачем постає типова історія життя дівчини Майї Гілки з курортного Генічеська, що разом з двома подругами – Лількою і Віткою вирушила до столиці у пошуках кращої перспективи… Але чи вдасться дівчатам досягти омріяного успіху?, може їх чекає розчарування, смуток, зневіра і розпач?. Завдяки гострому психологізму сюжету книги, уява читача постійно напружена в очікуванні доленосного і непростого вибору в реальних ситуаціях, які можуть статися із кожною людиною.
Письменниця, в легкій та не нав’язливій формі, заторкує актуальні проблеми сьогодення: нещадне прагнення збагачення та наживи, відчуження між донькою і матір’ю через нездатність і небажання поступитися власними принципами заради щастя найріднішої людини, балансу між життям та смертю через лікарську «похибку», якої не було, «Вільне кохання без зобов’язань», що залишає назавжди пекучу рану у згорьованому серці.
Саме на віддаленому забутому Богом Лупиному хуторі Майка намагатиметься відшукати спокій та умиротворення, якого їй так бракуватиме у великому, часом жорстокому та байдужому до добрих намірів людини, місті.
Характерною рисою роману «На запах м’яса» є реалістичність та неоднозначність трактування вчинків персонажів. Адже залежно від особистого сприйняття роману, читач може робити власні висновки стосовно мотивів та «правильності» вчинків персонажів, співчувати героям чи, навпаки, засуджувати їх – кожен, хто читатиме роман, вирішує сам. Саме в цьому, на мою думку, полягає секрет успіху Люко Дашвар у сучасній літературі, бо авторка не прагне повчати читача, не виказує своєї точки зору на мотиви вчинків персонажів, а лише об’єктивно та неупереджено змальовує невблаганну егоїстичність сучасного світу та суспільства, де гроші та влада вирішують все. І, здається, немає місця щирим почуттям відданості, кохання у суспільстві, де людина лише «хижак», котрий прагне отримати ласий шматок «м’яса», щоб жити красиво… Іноді таке безглузде жадання забирає в героїв сили на саме життя, вони не цінують простих щоденних радощів, не дякують Богові за можливість щодня милуватися сонцем, небом, вмінням вільно ходити і рухатися. А усвідомлюють цінність і важливість цих аспектів життя, коли заглядають у вічі смерті, або коли вже є надто пізно, адже дарунок життя отримуєш лише раз і так важливо не змарнувати його, а спіймати свій дарований Долею чи Богом вірний шанс.