У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди»   розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, Голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення.  «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров.   А висновки має робити сам читач.  «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень.  Та навіть в урізаному варіанті  був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман повністю відновлений автором.