Зорі над Україною

Знаєте, я часом втомлююся від сучасної складної літератури, де треба продиратися крізь накручені метафори. А от Дмитро Іванов - це як ковток холодної води з криниці. Його «Зорі над Україною» - це річ, яку не розумом читаєш, а, мабуть, генетичною пам'яттю. Тут немає отого штучного, «пластикового» патріотизму, від якого часом верне. У Іванова Україна справжня - з мозолями на руках, із запахом вечірнього саду і тими самими зорями, які в місті через ліхтарі вже й не побачиш.